Покладатись на БОГА

Покладатись на Бога, але брати відповідальність за життя на себе.

Після загибелі рокера з Рівного я подумала, що занадто кепсько веду себе.

Не бережусь.

Згадала свої необережні велотріпи нічні по Києву, а потім і Рівному. Завжди викрутаси робила на дорозі.  За мене знайомий дуже переживав і постійно намагався їхати поряд, слідкував за мною)

Але тоді для мене то був жарт, а зараз я розумію, шо вела себе легковажно.

І не думала я тоді про бога і про те, шо я під його захистом. Ні, мені тоді було весело.

А зараз…а зараз я плачу за нього, за те, шо він талановитий і от так все…

Плачу за те, що пріоритети знецінила для себе- говорю, сиджу, їжджу, займаюсь тим, шо не завжди моє.

Живу не своїм життям, чужим- для мами, для брата, для друзів деяких, для колег, але не для себе.

Всі бачать мене по-різному- хтось відмінницею, хтось дуже розумною, хтось гарною, хтось надією гідротехнічного будівництва, хтось мене взагалі ніяк і ніким не бачить, а я, може, - путешественница, а у мене, може, дійсно зв'язок з космосом. Танці, книги, країни нові, острів, жити під пальмами, зустрічати сонце з хвилями океана на березі в обіймах з своєю другою половиною. Все можливо! Хто сказав, шо ні?

Людські можливості безмежні. Здавалось важко бігти, пестила словами, шо старуха да разваліна, задишка і т.д. Нічого, вчора 4 кола підряд, 2,5 км – і прекрасно себе почувала. Головне мати ціль, бути спрямованою, цілеспрямованою.

Головне знати, шо людина може все і я теж можу все.

І тіло , і душа можуть все.

Головне знати.